ПАСПОРТ ГРОМАДИ

Відповідальність за куріння в громадських місцях

Відповідно до  чинного законодавства України продаж тютюнових виробів, предметів, пов’язаних з їх вживанням, особам, які не досягли 18 років, а також куріння в «громадських місцях» – заборонено ( Закон України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення»). Щоб уникнути інцидентів інформуємо в яких місцях забороняється палити і які штрафи, за порушення заборони.

15:26 10.07.2020

Детально про договір довічного дарування...

Багатьом з нас знайома ситуація, коли літні люди, які не спроможні самі забезпечувати власні потреби, змушені звертатися за допомогою до сторонніх осіб, дуже часто літні люди передають своє майно договором дарування в обмін на усні обіцянки які часто не виконуються. Виникає питання: як уберегти себе від шахраїв та відчути захищеність? Договір довічного утримання (догляду) - домовленість двох сторін, за якою одна сторона (відчужувач) передає у власність другій стороні (набувачеві) житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Договір довічного утримання вважається укладеним з моменту передання майна. Сторонами договору є відчужувач  та набувач. Відчужувачем може бути  фізична особа незалежно від віку та стану здоров’я. Набувачем може бути  фізична (кілька фізичних осіб)  або юридична особа. Для договору довічного утримання (догляду) передбачена обов’язкова письмова форма та нотаріальне посвідчення. Недотримання цієї вимоги тягне за собою визнання договору недійсним.  У свою чергу, нотаріус, завіряючи договір, повинен перевірити документи, необхідні для відчуження майна. Якщо предметом договору є нерухомість, то такий договір підлягає обов’язковій державній реєстрації. Виконання договору полягає у надання всіх видів матеріального забезпечення у натурі відповідно до змісту договору. При укладанні договору довічного утримання сторони повинні визначити всі види матеріального забезпечення, обсяг, способи та форми догляду, їх періодичність, якість та зміст, наприклад:. вид і кількість харчування – скільки разів на добу, калорійність та окремі елементи; медичне обслуговування – вид послуги медичного обслуговування, які ліки необхідні, їх кількість і приблизна вартість; матеріальне забезпечення - чітко визначена грошова сума, черговість виплат грошових сум тощо. У разі смерті відчужувача набувач зобов’язаний поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання. Якщо частина майна відчужувача перейшла до його спадкоємців, витрати на його поховання мають бути справедливо розподілені між ними та набувачем. За договором довічного утримання можливий перехід обов’язків набувача у разі його смерті до спадкоємців, яким надходить відчужуване за договором майно. Якщо спадкоємці відмовляються від майна, воно повертається відчужувачу, а договір вважається припиненим. Майно, що належить кільком фізичним особам чи подружжю (або одному з подружжя) на праві спільної сумісної власності, може бути відчужене на підставі договору довічного утримання. Співвласники майна, а також подружжя за договором довічного утримання повинні передати набувачеві майно, останній, у свою чергу, повинен надати відчужувачам (кожному окремо) належне утримання. У разі смерті одного із відчужувачів, оскільки виконання було призначене безпосередньо особисто для відчужувача, договір припиняється. Набувач у свою чергу продовжує утримувати іншого співвласника, який залишився. Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування цим майном. Сторони в договорі можуть передбачати заміну майна, яке було передане набувачеві. Тобто набувач та відчужувач за певних обставин, які виникли у процесі дії договору довічного утримання можуть домовитися про заміну речі на іншу. У цьому разі обсяг обов’язків набувача може бути за домовленістю сторін змінений або залишений незмінним. Смерть відчужувача майна є однією з умов припинення договору довічного утримання. Договір довічного утримання може бути розірваний лише на підставі рішення суду у разі невиконання або неналежного виконання набувача своїх обовязків, чи на вимогу набувача. Однак, варто пам’ятати що невиконання обов’язків або неналежне виконання обов’язків не завжди призводить до припинення договору. Відчужувач вправі пред’явити позов про відшкодування збитків. У винятковому випадку існує можливість подати позов не про припинення дії договору довічного утримання, а про обов’язок набувача виконати в натурі обов’язки, взяті на себе, або про стягнення грошової компенсації всіх видів матеріального забезпечення, вказаних у договорі Набувач вправі припинити договір тільки в тому випадку, коли через незалежні від нього обставини його майнове становище змінилося настільки, що він не в змозі надавати набувачеві належне матеріальне забезпечення, обумовлене в договорі. У разі розірвання договору у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором. Договір довічного утримання таким чином більше захищає літню людину ніж договір дарування чи заповіт, втім варто бути уважним і заключати такий договір з людиною якій ви довіряєте. Додаткову інформацію ви можете знайти на довідково-інформаційній платформі правових консультацій WikiLegalAid: https://wiki.legalaid.gov.ua/. Правову консультацію можна отримати за безкоштовним номером 0 800 213 103 та Пустомитівське бюро БПД Адреса 81100, м. Пустомити, вул. Грушевського, 35. тел.: 0673929700 або 0933311727; ел.пошта: pustomyty@legalaid.lviv.ua (увага, на період карантину працюємо дистанційно).

15:23 10.07.2020

Як пацієнт може захистити свої права?

Найбільш широкий перелік прав пацієнтів в Україні визначається  Законом України «Про Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 р. та Цивільним кодексом України. Перш ніж перейти до переліку прав нагадуємо що окрім прав ви маєте і обов’язки, насамперед дотримуйтесь карантинних заходів, вірус не зникне доки не розроблять вакцину, бережіть себе та інших, уникайте фізичного контакту, рукостискань, дезінфікуйте руки, не перебувайте місцях масового скупчення без нагальної потреби, вірус підступний і може проходити в бесимптомній формі в якій людина може заражати інших. Врятуйте себе та близьких та не забувайте що епідемія не подолана. До прав пацієнта можна відносяться: – на отримання кваліфікованої медичної допомоги, – на вибір, заміну, лікаря, закладу охорони здоров’я та вибір методів лікування, – на лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров’я України, – на достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров’я, – фізичної особи на таємницю про стан свого здоров’я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні, – на безоплатну первинну медичну допомогу (консультації, проведення діагностики та лікування найбільш поширених хвороб, травм, отруєнь, патологічних, фізіологічних (під час вагітності) станів, здійснення профілактичних заходів, – на безоплатну вторинну (спеціалізована) медичну допомогу, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах лікарями відповідної спеціалізації, – на безоплатну третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, – на безоплатну паліативну допомогу, на останніх стадіях перебігу невиліковних захворювань, яка включає комплекс заходів, спрямованих на полегшення фізичних та емоційних страждань пацієнтів, а також надання психосоціальної і моральної підтримки членам їх сімей, – на безоплатну медичну реабілітацію, – на свободу, що забороняє будь-які форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу, втягування її до вживання спиртних напоїв, наркотичних та психотропних засобів, вчинення інших дій, – на особисту недоторканність, що надає змогу розпорядитися щодо передачі після своєї смерті органів та інших анатомічних матеріалів її тіла науковим, медичним або навчальним закладам, – на донорство, – на медико-біологічний експеримент, – на репродуктивні технології, – на правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних із станом здоров’я, – на відшкодування заподіяної здоров’ю шкоди, – на оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я, – право пацієнта, який перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я, на допуск до нього інших медичних працівників, членів сім’ї, опікуна, піклувальника, нотаріуса та адвоката, а також священнослужителя для відправлення богослужіння та релігійного обряду, – право на інформування про доступні медичні послуги із застосуванням телемедицини. Якщо ваші права, як пацієнта, порушені з боку лікаря або інших медичних працівників, необхідно звернутися, краще письмово, зі зверненням або скаргою до головного лікаря лікарні. Надіслати скаргу можна електронною поштою на офіційну скриньку лікарні або вручити її службовій особі. Не забудьте на вашій копії скарги поставити відповідну відмітку, штамп про отримання, реєстраційний номер тощо. Важливо, щоб ваша скарга містила правильні реквізити найменування медичної установи, адресу установи, прізвище, ім’я по-батькові особи, яка звертається, фактичне місце вашого проживання з позначенням поштового індексу, засобу зв’язку, наявності електронної скриньки. Далі потрібно розкрити суть питання і чітко сформулювати прохання чи вимоги. Вкажіть обов’язково, яким способом вам має бути надана відповідь (на електрону скриньку або на поштову адресу тощо). Не забудьте поставити дату та підпис. Якщо відстояти своє порушено право не вдалося, можна звернутися до департаменту або управління охорони здоров’я у вашому місті або області. Контактні дані можливо дізнатися на офіційному сайті Міністерства охорони здоров’я України. Також, на сайті МОЗ за цим посиленням є форма, де кожен громадянин може залишити свої запитання, зауваження, пропозиції, заяви, скарги чи вимоги. Існують гарячі лінії місцевих органів виконавчої влади, гаряча лінія Уряду 1545, телефон гарячої лінії МОЗ 0 800 505 201, на яких приймають усні звернення та скарги громадян стосовно порушення їхніх прав.  

15:21 10.07.2020